Скоро пройдуть і наші шкільні роки. Роки навчання в школі поволі і безповоротно відходять у минуле. І що більшою буде відстань, то чарівнішим і милішим серцю здаватимуться її обриси. І перша літера, що схожа на магічний символ, і перша цифра, що пробуджена у нескінченному рядів математичних знаків, і перше кохання, і перша невдача – все це творило із нас най довершену особистість – Людину. Попереду нас - незвідана далечінь. Позаду – батьківський поріг, квітуча калина, знайома стежка до шкільного порогу, незрадлива мамина усмішка, сльози у неї на щоці…

         Ми маємо знайти своє місце в житті, реалізувати себе, бути завжди людиною – а це непросто, але найважливіше наше завдання. Де б ми не були, куди б не покликала нас доля, завжди пам’ятаємо рідний дім, край, нашу рідну школу, наших вчителів.